кухарювати —
кухарюва́ти дієслово недоконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
кухарювати —
-юю, -юєш, недок., розм. Готувати їжу; бути кухарем або кухаркою.
Великий тлумачний словник сучасної мови
кухарювати —
КУХАРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., розм. Готувати їжу; бути кухарем або кухаркою. Вдерлись [козаки] до архирейської [архієрейської] господи та й заходились кухарювати (О.
Словник української мови у 20 томах
кухарювати —
ВАРИ́ТИ (про їжу, сніданок, обід тощо — за допомогою вогню робити готовим, придатним для споживання), ГОТУВА́ТИ, ПРИГОТОВЛЯ́ТИ, КУХОВА́РИТИ розм., КУХАРЮВА́ТИ розм., ГОТО́ВИТИ розм. рідко. — Док.
Словник синонімів української мови
кухарювати —
Кухарюва́ти, -рю́ю, -рю́єш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
кухарювати —
КУХАРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., розм. Готувати їжу; бути кухарем або кухаркою. Вдерлись [козаки] до архирейської [архієрейської] господи та й заходились кухарювати (Ільч., Козацьк. роду..
Словник української мови в 11 томах
кухарювати —
Кухарювати, -рюю, -єш гл. Быть поваромъ.
Словник української мови Грінченка