незаможник —
-а, ч. Незаможний селянин, бідняк у період до колективізації села.
Великий тлумачний словник сучасної мови
незаможник —
НЕЗАМО́ЖНИК, а, ч. Незаможний селянин, бідняк у період до колективізації села. Місцеві незаможники всіляко сприяли загонові, допомагаючи виявити, де перебуває банда (І. Цюпа).
Словник української мови у 20 томах
незаможник —
НЕЗАМО́ЖНИК, а, ч. Незаможний селянин, бідняк у період до колективізації села. Місцеві незаможники всіляко сприяли загонові, допомагаючи виявити, де перебуває банда (Цюпа, Три явори, 1958, 17).
Словник української мови в 11 томах