незаможник
НЕЗАМО́ЖНИК, а, ч. Незаможний селянин, бідняк у період до колективізації села.
Місцеві незаможники всіляко сприяли загонові, допомагаючи виявити, де перебуває банда (Цюпа, Три явори, 1958, 17).
Словник української мови (СУМ-11)НЕЗАМО́ЖНИК, а, ч. Незаможний селянин, бідняк у період до колективізації села.
Місцеві незаможники всіляко сприяли загонові, допомагаючи виявити, де перебуває банда (Цюпа, Три явори, 1958, 17).
Словник української мови (СУМ-11)