відбій —
відбі́й іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
відбій —
-бою, ч. 1》 Звуковий сигнал (перев. військовий), що означає закінчення яких-небудь дій або занять. || у знач. виг. Уживається як команда для припинення якої-небудь дії. Бити відбій — сигналізувати про закінчення яких-небудь дій. 2》 військ.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відбій —
ВІДБІ́Й, бо́ю, ч. 1. Звуковий сигнал про закінчення яких-небудь дій, занять, про перехід до сну і т. ін. Раптом чути сигнали одбою. І зараз же спалахує світло (І. Кочерга); О четвертій годині сорок хвилин було дано відбій повітряної тривоги (В.
Словник української мови у 20 томах
відбій —
Відокремлювання в шахті породи від цілика; розрізняють: ручний в. — за допомогою знарядь (напр., кайла), механізований в. — за допомогою машин (напр., гірничих комбайнів, врубових машин), підривний...
Універсальний словник-енциклопедія
відбій —
би́ти / вда́рити відбі́й. Припиняти будь-які дії. Одначе вичувалося, що процес (заарештовування) десь таки дійшов свого діалектичного заперечення, й сам Сталін вже б’є відбій (І. Багряний). дава́ти / да́ти відбі́й.
Фразеологічний словник української мови
відбій —
ВІДБІ́Й військ. (поштовх назад механізму вогнепальної зброї під час пострілу), ВІДДА́ЧА. При відбої відкочується тільки ствол гармати (з підручника); Снаряд, вилетівши з каналу ствола, робить віддачу — відкочує гармату (з журналу).
Словник синонімів української мови
відбій —
ВІДБІ́Й, бо́ю, ч. 1. Звуковий сигнал (переважно військовий), що означає, закінчення яких-небудь дій або занять. О четвертій годині сорок хвилин було дано відбій повітряної тривоги (Кучер, Чорноморці, 1956, 31); Раптом чути сигнали одбою.
Словник української мови в 11 томах