відбій
ВІДБІ́Й, бо́ю, ч.
1. Звуковий сигнал (переважно військовий), що означає, закінчення яких-небудь дій або занять.
О четвертій годині сорок хвилин було дано відбій повітряної тривоги (Кучер, Чорноморці, 1956, 31);
Раптом чути сигнали одбою. І зараз же спалахує світло (Коч., II, 1956, 375);
// у знач. виг. Уживається як команда для припинення якої-небудь дії.
Курсант почекав, поки секундна стрілка стала на 60 і крикнув: — Відбій! (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 26);
Сагайда.. з’явився на бруствері і подав команду, яку він любив над усе в світі: — Відбій! Міномети на в’юки! (Гончар, І, 1954, 39).
◊ Би́ти (вда́рити) відбі́й — сигналізувати про закінчення яких-небудь дій.
Сурми та барабани лунко вдарили відбій (Тулуб, Людолови, II, 1957, 530).
2. військ. Поштовх пазад механізму вогнепальної зброї під час пострілу.
В сучасній артилерії при відбої відкочується тільки ствол гармати, а лафет лишається на місці (Курс фізики, I, 1957, 136).
3. гірн. Відбивання кам’яного вугілля, руди та ін. породи від масиву.
Незважаючи на високі темпи механізації зарубки, доставки і відкатки, механізації таких виробничих процесів, як відбій,.. вантаження та інші, практично не було (Вісник АН, 12, 1957, 41);
Семен Родіонович цікавився кожною дрібницею, випитував, ..скільки шпурів просвердлив [Микола], як відбувався відпал, а потім відбій і зачистка вибою (Гжицький, Вел. надії, 1963, 191).
◊ Нема́ (не було́, не бу́де) відбо́ю:
а) (від кого) надто багато тих, хто домагається чого-небудь.
— Нема мені одбою від хлопців за тебе: чому та й чому, тітко, Христя до вас не приходить (Мирний, III, 1954, 38);
Від кандидаток не було би відбою (Фр., II, 1950, 303);
б) (від чого) не можна позбутися чого-небудь, нема перерви в чомусь.
Климцю, Климцю, що з тобою? Чом ти ходиш сам не свій? Од думок нема одбою, Розберися в них, зумій (Перв., II, 1958, 255).
Словник української мови (СУМ-11)