відбій

Відокремлювання в шахті породи від цілика; розрізняють: ручний в. — за допомогою знарядь (напр., кайла), механізований в. — за допомогою машин (напр., гірничих комбайнів, врубових машин), підривний в. — за допомогою вибухових матеріалів, гідравлічний — струменями води під високим тиском, а також термічний (підземна газифікація вугілля) чи вилуговувальний (в. кам'яної солі).

Значення в інших словниках

1. відбій — відбі́й іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. відбій — -бою, ч. 1》 Звуковий сигнал (перев. військовий), що означає закінчення яких-небудь дій або занять. || у знач. виг. Уживається як команда для припинення якої-небудь дії. Бити відбій — сигналізувати про закінчення яких-небудь дій. 2》 військ.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відбій — ВІДБІ́Й, бо́ю, ч. 1. Звуковий сигнал про закінчення яких-небудь дій, занять, про перехід до сну і т. ін. Раптом чути сигнали одбою. І зараз же спалахує світло (І. Кочерга); О четвертій годині сорок хвилин було дано відбій повітряної тривоги (В.  Словник української мови у 20 томах
4. відбій — би́ти / вда́рити відбі́й. Припиняти будь-які дії. Одначе вичувалося, що процес (заарештовування) десь таки дійшов свого діалектичного заперечення, й сам Сталін вже б’є відбій (І. Багряний). дава́ти / да́ти відбі́й.  Фразеологічний словник української мови
5. відбій — ВІДБІ́Й військ. (поштовх назад механізму вогнепальної зброї під час пострілу), ВІДДА́ЧА. При відбої відкочується тільки ствол гармати (з підручника); Снаряд, вилетівши з каналу ствола, робить віддачу — відкочує гармату (з журналу).  Словник синонімів української мови
6. відбій — ВІДБІ́Й, бо́ю, ч. 1. Звуковий сигнал (переважно військовий), що означає, закінчення яких-небудь дій або занять. О четвертій годині сорок хвилин було дано відбій повітряної тривоги (Кучер, Чорноморці, 1956, 31); Раптом чути сигнали одбою.  Словник української мови в 11 томах
7. відбій — Відбій, -бою м. Лучшаго сорта хребтовая щетина. Вас. 190.  Словник української мови Грінченка