відбій
ВІДБІ́Й, бо́ю, ч.
1. Звуковий сигнал про закінчення яких-небудь дій, занять, про перехід до сну і т. ін.
Раптом чути сигнали одбою. І зараз же спалахує світло (І. Кочерга);
О четвертій годині сорок хвилин було дано відбій повітряної тривоги (В. Кучер);
Порядок витримували казармений, підйом, відбій, перевірка кімнат (Є. Пашковський);
// у знач. виг. Уживається як команда для припинення якої-небудь дії.
Курсант почекав, поки секундна стрілка стала на 60 і крикнув: – Відбій! (І. Багмут);
Сагайда .. з'явився на бруствері і подав команду, яку він любив над усе в світі: – Відбій! Міномети на в'юки! (О. Гончар);
// Дзвінок, сигнал, який повідомляє про роз'єднання телефонних абонентів після розмови.
Операторам забороняється тарифікувати всі технічні процедури при здійсненні дзвінка: набір номера, отримання сигналу “зайнято”, відбій (з мови документів).
2. військ. Поштовх назад механізму вогнепальної зброї під час пострілу.
У сучасній артилерії при відбої відкочується тільки ствол гармати, а лафет лишається на місці (з навч. літ.);
Він так і не спромігся зрозуміти, як неміцної статури дівчина витримує скажений відбій такої зброї (із журн.).
3. гірн. Відбивання кам'яного вугілля, руди та іншої породи породи від масиву.
Семен Родіонович цікавився кожною дрібницею, випитував, .. скільки шпурів просвердлив [Микола], як відбувався відпал, а потім відбій і зачистка вибою (В. Гжицький).
Словник української мови (СУМ-20)