відбій

би́ти / вда́рити відбі́й. Припиняти будь-які дії. Одначе вичувалося, що процес (заарештовування) десь таки дійшов свого діалектичного заперечення, й сам Сталін вже б’є відбій (І. Багряний).

дава́ти / да́ти відбі́й. Припиняти робити що-небудь або відкладати, переносити вирішення, розв’язання чогось на пізніший час. — Де ти гасаєш цілими днями? — Я тільки годину тому прийшов з дивізійного суду .. — Якщо так, то я сьогодні ж прийду поглянути на тебе. Дай відбій (Переклад С. Масляка).

нема́ (нема́є, не було́) відбо́ю від кого. 1. Надто багато тих, хто чимсь цікавиться, чогось домагається. — Хорошіємо, Таню? Від наречених, мабуть, вже й одбою немає? (А. Дімаров); Старші (школярі), ті стояли осторонь, а від малюків не було відбою. Вони, як бджоли, обліплювали автогенний апарат, почервонілими очима дивилися на сліпучі спалахи електрозварки (М. Зарудний); — Ми не можемо його (вино) тут держати. Он, бачите, вже ходять, посвистують. Коли в підвалах стояло, то й тоді відбою від них (матросів) не було. А тепер і поготів (В. Кучер). 2. Не можна позбутися кого-небудь. — Ти бачив у нас дівку Марину?.. І — лиха її година знає: — підвернулася, брат, п’яному під руку..— А тепер одбою немає… (Панас Мирний); — Сам заїду послухати, як співає товариш Горобець. — Та й заїжджав? — Одбою не було. Приїдуть із старшиною, принесуть ящичок розморожених яєць, щоб я, значить, із голосу не звихнувся (Григорій Тютюнник).

не ма́ти відбо́ю від кого—чого. Часто, багато разів бути, ставати об’єктом яких-небудь дій, домагань і т. ін. Йон не мав одбою од настирливих людей: вони.. вкладали йому всі поголоски, що котилися по кутку про його дочку (М. Коцюбинський); Не дивно, що Катря не мала одбою од улесливих речей та здивованих очей (Панас Мирний); Від женихів (молоді лаборантки) не мали відбою (З журналу).

Значення в інших словниках

1. відбій — відбі́й іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. відбій — -бою, ч. 1》 Звуковий сигнал (перев. військовий), що означає закінчення яких-небудь дій або занять. || у знач. виг. Уживається як команда для припинення якої-небудь дії. Бити відбій — сигналізувати про закінчення яких-небудь дій. 2》 військ.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відбій — ВІДБІ́Й, бо́ю, ч. 1. Звуковий сигнал про закінчення яких-небудь дій, занять, про перехід до сну і т. ін. Раптом чути сигнали одбою. І зараз же спалахує світло (І. Кочерга); О четвертій годині сорок хвилин було дано відбій повітряної тривоги (В.  Словник української мови у 20 томах
4. відбій — Відокремлювання в шахті породи від цілика; розрізняють: ручний в. — за допомогою знарядь (напр., кайла), механізований в. — за допомогою машин (напр., гірничих комбайнів, врубових машин), підривний...  Універсальний словник-енциклопедія
5. відбій — ВІДБІ́Й військ. (поштовх назад механізму вогнепальної зброї під час пострілу), ВІДДА́ЧА. При відбої відкочується тільки ствол гармати (з підручника); Снаряд, вилетівши з каналу ствола, робить віддачу — відкочує гармату (з журналу).  Словник синонімів української мови
6. відбій — ВІДБІ́Й, бо́ю, ч. 1. Звуковий сигнал (переважно військовий), що означає, закінчення яких-небудь дій або занять. О четвертій годині сорок хвилин було дано відбій повітряної тривоги (Кучер, Чорноморці, 1956, 31); Раптом чути сигнали одбою.  Словник української мови в 11 томах
7. відбій — Відбій, -бою м. Лучшаго сорта хребтовая щетина. Вас. 190.  Словник української мови Грінченка