дзьоб
Дзьоб, дзьобати и пр.
= дзюб, дзюбати и пр. Н. Вол. у. Харьк. г. дзьобом сісти. Остаться на мѣстѣ, не подвинуться. Дзьобом сидиш, — ні за що рук зачепити, ніде заробити. Кролев. у. В кого є худібка, до той якось виборсається, того й на заробітки пустять, а голиш все таки дзьобом сяде. О. 1862. IV. 106.
Словник української мови Грінченка