Значення в інших словниках
-
небіжчик —
небі́жчик іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
небіжчик —
Покійник, як ім. померлий, покійний; ЗСТ. бідолаха; пор. МЕРТВЯК.
Словник синонімів Караванського
-
небіжчик —
Особа, над тілом якої здійснюють поховальні обряди та заупокійні богослужіння, а також ім'я якої згадують при поминанні; померлий ім.; новоспочилий ім.; заст. усопший ім.
Словник церковно-обрядової термінології
-
небіжчик —
-а, ч. 1》 Померла людина; покійник. || перев. у прикладці, розм. Про померлу людину. 2》 заст. Бідолаха.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
небіжчик —
НЕБІ́ЖЧИК, а, ч. 1. Померла людина; покійник. Панталаха впав лицем до помоста і, розтріскавши собі голову, відразу став небіжчиком (І. Франко); Кумиш, як жінка, не могла бути присутньою при обмиванні небіжчика (З. Тулуб); // перев. у прикладці, розм.
Словник української мови у 20 томах
-
небіжчик —
небіжчик покійник (ст): Сказав хтось, чи не небіжчик Івась Витвицький, знаний, між іншим, з того, що винайшов сентенцію: “Україна – то є Україна, а бульба – то є бульба”(Керницький)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
небіжчик —
Кожен небіжчик добрий. Вдова все споминає свого першого чоловіка, що він був найліпший. Ой умер мій небіжчик, а я свою журбу в горщик, черепочком накрила, щоб за мною не ходила. Жарт з молодої вдови.
Приповідки або українсько-народня філософія
-
небіжчик —
ПОКІ́ЙНИК (чоловік, який помер), ПОКІ́ЙНИЙ, НЕБІ́ЖЧИК, МЕ́РТВИЙ, ПОМЕ́РЛИЙ, УМЕ́РЛИЙ (ВМЕ́РЛИЙ), МЕ́РЛИЙ розм.; МРЕЦЬ, МЕРТВЯ́К, МЕРТВЕ́ЦЬ рідше, ТІ́ЛО, ПО́РОХ, ПРАХ заст., книжн. (останки померлої людини).
Словник синонімів української мови
-
небіжчик —
Небі́жчик, -ка; -чики, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
небіжчик —
НЕБІ́ЖЧИК, а, ч. 1. Померла людина; покійник. Панталаха впав лицем до помоста і, розтріскавши собі голову, відразу став небіжчиком (Фр., II, 1950, 263); Кумиш, як жінка, не могла бути присутньою при обмиванні небіжчика (Тулуб, В степу..
Словник української мови в 11 томах