небіжчик

небіжчик покійник (ст): Сказав хтось, чи не небіжчик Івась Витвицький, знаний, між іншим, з того, що винайшов сентенцію: “Україна – то є Україна, а бульба – то є бульба”(Керницький)

Значення в інших словниках

1. небіжчик — небі́жчик іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. небіжчик — Покійник, як ім. померлий, покійний; ЗСТ. бідолаха; пор. МЕРТВЯК.  Словник синонімів Караванського
3. небіжчик — Особа, над тілом якої здійснюють поховальні обряди та заупокійні богослужіння, а також ім'я якої згадують при поминанні; померлий ім.; новоспочилий ім.; заст. усопший ім.  Словник церковно-обрядової термінології
4. небіжчик — -а, ч. 1》 Померла людина; покійник. || перев. у прикладці, розм. Про померлу людину. 2》 заст. Бідолаха.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. небіжчик — НЕБІ́ЖЧИК, а, ч. 1. Померла людина; покійник. Панталаха впав лицем до помоста і, розтріскавши собі голову, відразу став небіжчиком (І. Франко); Кумиш, як жінка, не могла бути присутньою при обмиванні небіжчика (З. Тулуб); // перев. у прикладці, розм.  Словник української мови у 20 томах
6. небіжчик — Кожен небіжчик добрий. Вдова все споминає свого першого чоловіка, що він був найліпший. Ой умер мій небіжчик, а я свою журбу в горщик, черепочком накрила, щоб за мною не ходила. Жарт з молодої вдови.  Приповідки або українсько-народня філософія
7. небіжчик — ПОКІ́ЙНИК (чоловік, який помер), ПОКІ́ЙНИЙ, НЕБІ́ЖЧИК, МЕ́РТВИЙ, ПОМЕ́РЛИЙ, УМЕ́РЛИЙ (ВМЕ́РЛИЙ), МЕ́РЛИЙ розм.; МРЕЦЬ, МЕРТВЯ́К, МЕРТВЕ́ЦЬ рідше, ТІ́ЛО, ПО́РОХ, ПРАХ заст., книжн. (останки померлої людини).  Словник синонімів української мови
8. небіжчик — Небі́жчик, -ка; -чики, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. небіжчик — НЕБІ́ЖЧИК, а, ч. 1. Померла людина; покійник. Панталаха впав лицем до помоста і, розтріскавши собі голову, відразу став небіжчиком (Фр., II, 1950, 263); Кумиш, як жінка, не могла бути присутньою при обмиванні небіжчика (Тулуб, В степу..  Словник української мови в 11 томах
10. небіжчик — Небі(о)жчик, -ка м. 1) Покойникъ. 2) Бѣдняжка.  Словник української мови Грінченка