поканючити

Поканючити, -чу, -чиш

гл. Поклянчить. Ти думаєш, що як довше поканючиш, так і дам. Богодух. у.

Значення в інших словниках

1. поканючити — поканю́чити дієслово доконаного виду зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. поканючити — -чу, -чиш, док., перех. і неперех., зневажл. Канючити якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поканючити — ПОКАНЮ́ЧИТИ, чу, чиш, док., що, зневажл. Канючити якийсь час. Ти думаєш, що як довше поканючиш, так і дам (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
4. поканючити — ПОКАНЮ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. і неперех., зневажл. Канючити якийсь час. Ти думаєш, що як довше поканючиш, так і дам (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах