сіріти

Сіріти, -рію, -єш

гл.

1) Сѣрѣть.

2) Сѣрѣть, свѣтать. Вже в вікнах сіріє, і небо світліє, світ недалечко. Левиц. І. 154.

Значення в інших словниках

1. сіріти — сірі́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. сіріти — СІРІТИ – СІРІТИСЯ – СІРІШАТИ Сіріти. Ставати сірим, сірішим; виділятися сірим кольором, виднітися (про щось сіре). Небо почало сіріти (О.Маковей); Надворі дедалі дужче сіріло (І.Багряний); Як почало сіріти, вони вже вийшли з хати (Вас.  Літературне слововживання
3. сіріти — Ставати сірим, сірішати, (здаля) БОВВАНІТИ, сивіти, (на виду) бліднути, НЕОС. СВІТАТИ  Словник синонімів Караванського
4. сіріти — див. розвиднятися  Словник синонімів Вусика
5. сіріти — (волосся) див. сідіти, (ранок) див. розсвітати  Словник чужослів Павло Штепа
6. сіріти — СІРІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. тільки 3 ос. Ставати, робитися сірим, сірішим. Сиві хмари низько висіли над землею, і все від них темніло та сіріло (Н. Кобринська); Вище й вище здіймалося сонце над степом. Сніг осідав, сірів (З.  Словник української мови у 20 томах
7. сіріти — -ію, -ієш, недок. 1》 тільки 3 ос. Ставати, робитися сірим, сірішим. 2》 тільки 3 ос. Вирізнятися сірим кольором; виднітися (про що-небудь сіре). || чим. 3》 Втрачати природний колір обличчя, бліднути від хвилювання, втоми, гніву і т. ін. 4》 безос. Розвиднятися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
8. сіріти — БЛІ́ДНУТИ (про обличчя — втрачати рум'янець і взагалі природну свіжість під впливом сильних почуттів, хвороби і т. ін.), БЛІДНІ́ТИ заст., БІЛІ́ТИ підсил., СІРІ́ТИ підсил., ПОЛОТНІ́ТИ підсил., ЗЕЛЕНІ́ТИ підсил. розм. — Д...  Словник синонімів української мови
9. сіріти — Сірі́ти, -рі́ю, -рі́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. сіріти — СІРІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. тільки 3 ос. Ставати, робитися сірим, сірішим. Сиві хмари низько висіли над землею, і все від них темніло та сіріло (Кобр., Вибр., 1954, 3); Вище й вище здіймалося сонце над степом. Сніг осідав, сірів (Тулуб, В степу..  Словник української мови в 11 томах