управитель

Управитель, -ля

м. Управляющій. Дармо тоді гукав управитель, щоб на панщину йшли. МВ. (О. 1862. І. 102). А пан з костьолу їхав, чи управитель, а не пан. Шевч. 514.

Значення в інших словниках

1. управитель — управи́тель іменник чоловічого роду, істота іст.  Орфографічний словник української мови
2. управитель — (маєтку) економ, (ложі масонів) керівник, голова; п! ЗВЕРХНИК.  Словник синонімів Караванського
3. управитель — див. керівник  Словник синонімів Вусика
4. управитель — УПРАВИ́ТЕЛЬ, я, ч. У дореволюційній Росії – особа, яка керувала справами, розпоряджалася фінансами поміщицького господарства, заводу, фабрики і т. ін. Бонковський тепер був управителем в одному селі багатого графа (І.  Словник української мови у 20 томах
5. управитель — -я, ч. У дореволюційній Росії – особа, яка керувала справами, розпоряджалася фінансами поміщицького господарства, заводу, фабрики і т. ін. || заст. Керівник, голова чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. управитель — Управи́тель, -ля, -леві; -телі, -лів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. управитель — УПРАВИ́ТЕЛЬ, я, ч. У дореволюційній Росії — особа, яка керувала справами, розпоряджалася фінансами поміщицького господарства, заводу, фабрики і т. ін. Бонковський тепер був управителем в одному селі багатого графа (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах