Значення в інших словниках
-
управитель —
управи́тель іменник чоловічого роду, істота іст.
Орфографічний словник української мови
-
управитель —
(маєтку) економ, (ложі масонів) керівник, голова; п! ЗВЕРХНИК.
Словник синонімів Караванського
-
управитель —
УПРАВИ́ТЕЛЬ, я, ч. У дореволюційній Росії – особа, яка керувала справами, розпоряджалася фінансами поміщицького господарства, заводу, фабрики і т. ін. Бонковський тепер був управителем в одному селі багатого графа (І.
Словник української мови у 20 томах
-
управитель —
-я, ч. У дореволюційній Росії – особа, яка керувала справами, розпоряджалася фінансами поміщицького господарства, заводу, фабрики і т. ін. || заст. Керівник, голова чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
управитель —
Управи́тель, -ля, -леві; -телі, -лів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
управитель —
УПРАВИ́ТЕЛЬ, я, ч. У дореволюційній Росії — особа, яка керувала справами, розпоряджалася фінансами поміщицького господарства, заводу, фабрики і т. ін. Бонковський тепер був управителем в одному селі багатого графа (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
-
управитель —
Управитель, -ля м. Управляющій. Дармо тоді гукав управитель, щоб на панщину йшли. МВ. (О. 1862. І. 102). А пан з костьолу їхав, чи управитель, а не пан. Шевч. 514.
Словник української мови Грінченка