управитель
УПРАВИ́ТЕЛЬ, я, ч.
У дореволюційній Росії – особа, яка керувала справами, розпоряджалася фінансами поміщицького господарства, заводу, фабрики і т. ін.
Бонковський тепер був управителем в одному селі багатого графа (І. Нечуй-Левицький);
Що тільки робиться з селом!? Управитель уже трьох огирів заганяв, два повіти вздовж і впоперек з'їздив, та ніхто не прийшов із косами і серпами на лан (М. Стельмах);
Тут, біля ставка, любила збиратись молодь. Хоч управитель маєтку Гарецьких і лаявся, щоб не толочили трави.., але хлопці й дівчата не поступалися (П. Кочура);
// Керівник, голова чого-небудь.
Наступного дня вони обоє [Іваненко і Заболотова] упорядкували паспортові формальності .. і таємно переговорили з управителем готелю (відповідальним сексотом МДБ) (В. Винниченко);
– Ви – управитель масонської ложі “Любов до істини”! (О. Полторацький);
Бюрократ – захребетник, Бюрократ – нахлібник, Бюрократ – недолугий управитель – він скрізь у тисячах тисяч іпостасей (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)