урядовець

не посадова особа, а урядовець

Радянська бюрократія відгороджувалася від народу своєю окремою канцелярською мовою. Вона не приймала на роботу двірника, а зараховувала людину в штат у якості двірника. У цьому ключі виникло й словосполучення должностное лицо замість колишнього чиновник. Йдучи за таким зразком, в УРСР швидко спекли вислів посадова особа, тоді як маємо чудову лексему урядовець. Посадова особа – мертве утворення, що використовується лише в офіційних паперах. А іменник урядовець набуває чимраз більшого поширення в різних мовних стилях.

Значення в інших словниках

1. урядовець — урядо́вець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. урядовець — Службовець, урядова <сов. посадова> особа, ок. посадовець, іст. чиновник; (високий) державний муж, достойник; (член уряду) міністер; урядник.  Словник синонімів Караванського
3. урядовець — [ур'адовеиц'] -оўц'а, ор. -оўцеим, м. (на) -оўцеив'і/-оўц'у, мн. -оўц'і, -оўціў  Орфоепічний словник української мови
4. урядовець — УРЯДО́ВЕЦЬ, вця, ч. Службова особа, чиновник. Родився я 5 вересня ст. ст. 1864 р. в м. Вінниці на Поділлі, в родині урядовця (М. Коцюбинський); Документи, які того ж дня зібрав Синельников, свідчили про...  Словник української мови у 20 томах
5. урядовець — -вця, ч. Службова особа, чиновник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. урядовець — ЧИНО́ВНИК (державний службовець), УРЯДО́ВЕЦЬ, УРЯ́ДНИК заст., ЧИНОДРА́Л зневажл., ЧИНУ́ША зневажл.; ОФІЦІА́Л заст. (високопоставлений). Всі вельможі і великі чиновники були в парадних гаптованих золотом одежах (Ю.  Словник синонімів української мови
7. урядовець — Урядо́вець, -до́вця, -до́вцеві, -до́вцю! -до́вці, -ців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. урядовець — УРЯДО́ВЕЦЬ, вця, ч., дорев. Службова особа, чиновник. Родився я 5 вересня ст. ст. 1864 р. в м. Вінниці на Поділлі, в родині урядовця (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах