урядовець
ЧИНО́ВНИК (державний службовець), УРЯДО́ВЕЦЬ, УРЯ́ДНИК заст., ЧИНОДРА́Л зневажл., ЧИНУ́ША зневажл.; ОФІЦІА́Л заст. (високопоставлений). Всі вельможі і великі чиновники були в парадних гаптованих золотом одежах (Ю. Смолич); Батько його, урядовець, умер, покинувши жінці з сином та з дочкою кам'яницю, з якої вони могли так-сяк прожити (Б. Грінченко); Буйко був бідний магістратський урядник (І. Франко); Він був не з тих богатирів, А цілився у генерали... Та надто рано застарів І сам пошився в чинодрали (С. Воскрекасенко); Прийдеться ще декому й перцю давати. Прийдеться давати зазнайкам, чинушам, Сухим бюрократам, зачерствілим душам (С. Олійник); Аж як уже скомпонував (Мицько) ту промову, то прочитував її перед знайомими. Але офіціал Болотневич насварив його за те (Лесь Мартович).
Словник синонімів української мови