Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
урядовець —
не посадова особа, а урядовець Радянська бюрократія відгороджувалася від народу своєю окремою канцелярською мовою. Вона не приймала на роботу двірника, а зараховувала людину в штат у якості двірника.
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
урядовець —
урядо́вець іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
урядовець —
[ур'адовеиц'] -оўц'а, ор. -оўцеим, м. (на) -оўцеив'і/-оўц'у, мн. -оўц'і, -оўціў
Орфоепічний словник української мови
урядовець —
УРЯДО́ВЕЦЬ, вця, ч. Службова особа, чиновник. Родився я 5 вересня ст. ст. 1864 р. в м. Вінниці на Поділлі, в родині урядовця (М. Коцюбинський); Документи, які того ж дня зібрав Синельников, свідчили про...
Словник української мови у 20 томах
урядовець —
ЧИНО́ВНИК (державний службовець), УРЯДО́ВЕЦЬ, УРЯ́ДНИК заст., ЧИНОДРА́Л зневажл., ЧИНУ́ША зневажл.; ОФІЦІА́Л заст. (високопоставлений). Всі вельможі і великі чиновники були в парадних гаптованих золотом одежах (Ю.
Словник синонімів української мови
урядовець —
УРЯДО́ВЕЦЬ, вця, ч., дорев. Службова особа, чиновник. Родився я 5 вересня ст. ст. 1864 р. в м. Вінниці на Поділлі, в родині урядовця (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах