рябити
РЯБИТИ – РЯБІТИ – РЯБИТИСЯ – РЯБІТИСЯ – РЯБІШАТИ
Рябити, перех. Робити щось рябим, строкатим, хвилястим. У численних рівчаках та ставках рябило вітром воду (Н.Рибак).
Рябіти, неперех. Ставати рябим, строкатим або рябішим, строкатішим; виділятися рябизною, строкатістю з-поміж чогось, виднітися (про щось рябе, строкате). В очах починає рябіти (М.Коцюбинський); На хвилю улігся вітер, перестала рябіти вода (З.Мороз); Квітки рябіють в траві (А.Тесленко).
Рябитися, зрідка. Те саме, що рябіти. На пасовиську рябиться худоба (І.Франко).
Рябітися. Виділятися рябизною, строкатістю з-поміж чогось, виднітися (про щось рябе, строкате). На горі далеко за долиною., щось рябілося (А.Свидницький).
Рябішати. Ставати рябішим, строкатішим.
Словник-довідник з українського літературного слововживання