рябити
РЯБИ́ТИ, и́ть, недок.
1. перех. Робити що-небудь рябим, строкатим.
2. безос., перех. Утворюючи брижі, дрібні хвилі на поверхні води, робити її рябою.
У численних рівчаках та ставках рябило вітром воду (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 577).
◊ [Аж] в оча́х ряби́ть (ряби́ло), безос.— те саме, що [Аж] в очах рябі́є (рябі́ло) ( див. рябі́ти).
Словник української мови (СУМ-11)