рябити
РЯБИ́ТИ, и́ть, недок.
1. що. Виділятися ребизною, строкатістю з-поміж чого-небудь на фоні чогось.
Родючий баштан жовтіє динями, зеленіє кавунами і усяким овощем – рябить люд і купчиться коло шалаша хазяйського (Марко Вовчок).
2. безос. Утворюючи брижі, дрібні хвилі на поверхні води, робити її рябою.
У численних рівчаках та ставках рябило вітром воду (Н. Рибак).
3. Те саме, що рябі́ти 4.
Щотижня місцеві зведення міліції буквально “ряблять” повідомленнями про крадіжки кілометрів кабелю (з газ.).
◇ (1) [Аж] в оча́х ряби́ть (ряби́ло), безос. – те саме, що [Аж] в оча́х рябі́є (див. рябі́ти).
Словник української мови (СУМ-20)