балакатися
БАЛА́КАТИСЯ, ається, недок., безос., розм.
Мати бажання, охоту розмовляти.
– Чого ж ви мовчите? – Та якось не балакається (Сл. Гр.);
А у дорозі, бач, балакається много (Ю. Федькович);
// Легко точитися, вестися (про розмову).
Вітерець листом шешелить, бджола гуде.., то воно й балакається – точиться розмова, точиться... (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)