батюшка
БА́ТЮШКА¹, и, ч., розм.
Те саме, що піп.
– Як даси п'ять карбованців, то повінчаю сина, – сказав батюшка (І. Нечуй-Левицький).
БА́ТЮШКА², и, ч., розм., заст.
Пестл. до ба́тько 1, 3–5.
Переносне значення розвивається тільки у пестливого варіанта “батечко”, який поет [Т. Шевченко] нерідко заміняє прийнятим у народі “батюшка”; звичайно плюсовий емоційний зміст слова змінюється при цьому на прямо протилежний – мінусовий, пор.: Слава! слава! Хортам, і гончим, і псарям, І нашим батюшкам-царям Слава (В. Русанівський);
Мій прадід похований на сільському цвинтарі, а батюшка з братом склали голови на війні десь у горах Угорщини (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)