безвірницький

БЕЗВІ́РНИЦЬКИЙ, а, е.

Спрямований проти віри в Бога; антирелігійний.

Богомольний Івко озвався безвірницьким словом (К. Гордієнко);

Безвірницький рух у країні здебільшого насаджувався “зверху” владними структурами (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. безвірницький — безві́рницький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. безвірницький — -а, -е. Спрямований проти віри в Бога; антирелігійний; атеїстичний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безвірницький — БЕЗВІ́РНИЦЬКИЙ, а, е. Спрямований проти віри в бога; антирелігійний, Богомольний Івко озвався безвірницьким словом (Горд., І, 1959, 180).  Словник української мови в 11 томах