безвічно

БЕЗВІ́ЧНО, рідко.

Присл. до безві́чний.

Його покликали – і він подався туди, де тривають безвічно дощі (з газ.).

Значення в інших словниках

1. безвічно — Присл. до безвічний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. безвічно — Безвічно нар. Вѣковѣчно.  Словник української мови Грінченка