безуміти
БЕЗУ́МІТИ, ію, ієш, недок., рідко.
Ставати безумним; шаленіти.
Нещасний хлопець безумів зо страху (І. Франко);
* Образно. Ніколи так душа ще не мужала! Ніколи так ще дух не безумів! (П. Тичина).
Словник української мови (СУМ-20)БЕЗУ́МІТИ, ію, ієш, недок., рідко.
Ставати безумним; шаленіти.
Нещасний хлопець безумів зо страху (І. Франко);
* Образно. Ніколи так душа ще не мужала! Ніколи так ще дух не безумів! (П. Тичина).
Словник української мови (СУМ-20)