блідота
БЛІДО́ТА, и, ж., розм., рідко.
Те саме, що блі́дість.
Місяць навівав на її вид ідеальну блідоту, сховав гарячий рум'янець на щоках (І. Нечуй-Левицький);
Виплакані червоні очі блищали хворобливим блиском, а непомірний шар пудри блідотою відтіняв густі, рівні брови (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)