брукований
БРУКО́ВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до брукува́ти.
Спершу поволі, потім хутко торохкотнули колеса по брукованому річковим каменем двору (І. Чендей);
// у знач. прикм.
Тим часом вона без мети блукала стежками брукованого двору (М. Коцюбинський);
На цьому слові йому прийшлось змовкнуть, бо ми виїхали на бруковану вулицю (В. Винниченко);
Увесь день їхали брукованим шляхом, а надвечір завернули на ґрунтову дорогу (В. Кучер);
Вибившись на бруковану дорогу, побігли, щоб чим скоріш наздогнати кожен своїх (Г. Колісник).
Словник української мови (СУМ-20)