брукований

бруко́ваний

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до брукувати.

Значення в інших словниках

1. брукований — бруко́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. брукований — БРУКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до брукува́ти. Спершу поволі, потім хутко торохкотнули колеса по брукованому річковим каменем двору (І. Чендей); // у знач. прикм. Тим часом вона без мети блукала стежками брукованого двору (М.  Словник української мови у 20 томах
3. брукований — Бруко́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. брукований — БРУКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до брукува́ти. Спершу поволі, потім хутко торохкотнули колеса по брукованому річковим каменем двору (Чендей, Поєдинок, 1962, 32); // У знач. прикм. Тим часом вона без мети блукала стежками бракованого двору (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах