бучно

БУ́ЧНО.

Присл. до бучни́й.

Гучно, бучно, – а п'яти мерзнуть (прислів'я);

Колись ті бенкети цілими тижнями тяглися, широко та бучно справлялися (Панас Мирний);

Бучно їх у шахти виряджали (М. Терещенко);

Бучно й рішуче ввалилися вони [старшини] до .. суду (З. Тулуб);

// у знач. пред.

Поглядав я на улицю. Бучно було всюди (С. Руданський).

Значення в інших словниках

1. бучно — бу́чно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. бучно — Присл. до бучний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бучно — БУ́ЧНО. Присл. до бучни́й. Гучно, бучно, — а п’яти мерзнуть (Укр.. присл.., 1955, 179); Колись ті бенкети цілими тижнями тяглися, широко та бучно справлялися (Мирний, III, 1954, 191); Бучно їх у шахти виряджали (Тер.  Словник української мови в 11 томах