білля

БІ́ЛЛЯ, я, с., діал.

Біли́зна (див. біли́зна¹).

Іди, бабо, уберися, візьми своє білля, – хочу тебе повести хоч раз на весілля (Сл. Гр.);

Ходила [мати] пішки до Львова, щоби забирати білля до прання (Л. Мартович);

Він переодягнувся в чисте білля і святочну одежу (О. Кобилянська).

Значення в інших словниках

1. білля — бі́лля іменник середнього роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. білля — -я, с., діал. 1》 Білила. 2》 Білизна.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. білля — Білизна, шмаття  Словник чужослів Павло Штепа
4. білля — бі́лля (бі́лє) 1. спідня білизна (ст): Були уродини Анночки – послала їй білля, матерію на суконку, нугат і медівнички (Ярославська); Олій перуванський чорний, густий, дуже приємно пахучий, але сіркова масть є значно танша...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. білля — див. стебло  Словник синонімів Вусика
6. білля — БІЛИ́ЗНА збірн. (вироби з тканини, що одягаються безпосередньо на тіло або призначені для побутових потреб), ШМА́ТТЯ розм., ПЛА́ТТЯ заст., БІ́ЛЛЯ діал., ХУ́СТЯ діал.  Словник синонімів української мови
7. білля — БІ́ЛЛЯ, я, с., діал. 1. Білила. На тобі, дівчино, таляра на білля, а сто злотих на мило (Сл. Гр.). 2. Білизна. Іди, бабо, уберися, візьми своє білля, — хочу тебе повести хоч раз на весілля (Сл. Гр.  Словник української мови в 11 томах
8. білля — Білля, -ля с. 1) Бѣлила. На тобі, дівчино, таляра на білля, а сто злотих на мило. Подольск. г. 2) Бѣлье? Іди, бабо, уберися, візьми своє білля, — хочу тебе повести хоч раз на весілля. Грин. ІІІ. 340. см. набілля.  Словник української мови Грінченка