варниця
ВА́РНИЦЯ, і, ж., заст.
1. Підприємство, де добувають сіль виварюванням її з води соляних джерел, озер і т. ін.; солеварня.
Звалив їх важкий сон після пекельної праці на рудниках та на соляних варницях (З. Тулуб);
А в тому дворі – дім багатий з колод світлих і дзвінких, з просторими підклітями, і комори, стайні, варниці й погреби (П. Загребельний).
2. Велика залізна сковорода, в якій у солеварні виварюють сіль із соляного розчину.
Соляні розчини випарюються у варницях – великих плоских посудинах площею 200 і більше квадратних метрів, склепаних із котельного заліза (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)