вертел
ВЕ́РТЕЛ, а, ч., анат.
Те саме, що вертлю́г 1.
Йдучи поряд, обидва м'язи проходять під пахвинною зв'язкою на стегно і прикріплюються до малого вертела стегнової кістки (з наук. літ.);
Тіло стегнової кістки закінчується великим вертелом – місцем прикріплення грушоподібного м'яза, а також середнього і малого сідничних м'язів (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)