вигнання

ВИГНА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. ви́гнати 1.

Демидів слухав так пильно професора, що забув навіть свою немилу розмову з директором і свій страх перед вигнанням із гімназії (О. Маковей);

Одна із збережених на Бойківщині найстаріших правових норм – вигнання з громади за вчинення злочину (з наук. літ.).

2. Стан, становище вигнанця; заслання.

Вона ділила з ним [Данте] твердий вигнання хліб (Леся Українка);

Гадка, що я по стількох літах вільного і невільного вигнання знову верстаю той шлях, який проходив п'ятдесят літ тому, .. наповняла мене солодким настроєм (М. Грушевський);

Десь в тих краях, пізніше, у вигнанні Овідій серед гетів зимував (Л. Костенко).

Значення в інших словниках

1. вигнання — вигна́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. вигнання — -я, с. 1》 Дія за знач. вигнати 1). 2》 Стан, становище вигнанця; заслання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. Вигнання — Виключення з членів організації за недостойну, небратську поведінку, злочин та ин. Найбільш суворе з масонських покарань, яким позбавляється колишнього члена Ложі усіх привілеїв, якими він користувався у ложі і Братстві загалом.  Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
4. вигнання — ЗАСЛА́ННЯ (покарання через примусове перебування в якій-небудь місцевості; місце, де відбувають кару), ВИГНА́ННЯ, ВИ́СЛАННЯ, ВИ́СИЛКА, ПОСЕ́ЛЕННЯ. Гнат дізнається, що його засуджено на заслання в Сибір (М.  Словник синонімів української мови
5. вигнання — ВИГНА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. ви́гнати 1. Демидів слухав так пильно професора, що забув навіть свою немилу розмову з директором і свій страх перед вигнанням із гімназії (Мак., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
6. вигнання — Вигна́ння, -ня с. Изгнаніе. Левч. 50.  Словник української мови Грінченка