витрушений
ВИ́ТРУШЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́трусити.
Горобці цвірінькали та чубились коло стіжків, де було чимало витрушеного зерна (М. Коцюбинський);
Найсолодшою стравою з усіх земних була м'ялиця з сухарів, витрушена з мішка й розділена рівно поміж усіма козаками (Ю. Мушкетик);
// ви́трушено, безос. пред.
Килими й гобелени витрушено, дзеркала і вікна помито (Ю. Андрухович);
– Але ж у вашого нареченого витрушено бомби! За це – каторга. Ми не можемо таких злочинців випускати на поруки! – розводить руками губернатор (В. Винниченко).
Словник української мови (СУМ-20)