вихляти

ВИХЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., розм.

1. чим. Махати, хитати.

Жучка, що потяглась була до хліба, враз одскочила назад. Вона переступала з ноги на ногу, вихляла хвостом (Б. Антоненко-Давидович);

Жирні коропці лінивим ходом, тягнучи за собою хвилю, пішли по течії. Вони плавно й поважно вихляли хвостами, луска на їхніх боках відсявала золотом (В. Близнець);

Той [лев] ішов попереду, вихляв тілом і начебто тікав (Валерій Шевчук).

2. Рухатися нерівно, похитуючись, звертаючи з боку на бік.

У шлюпі вирушала на гулянку весела компанія морячків .. Весла лягли на воду, і шлюп почав п'яно вихляти по Практичній гавані (Ю. Смолич);

Авто несамовито неслося, вихляючи по мосту і за мостом (Іван Ле);

Микола розслаблено вихляв у такт кінськiй ступi, поки не заплющив очi (Р. Андріяшик).

3. перен. Хитрувати, говорити неправду.

Вихляв штабс-капітан чи говорив щиро, – трудно було зрозуміти (С. Добровольський).

Значення в інших словниках

1. вихляти — вихля́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. вихляти — -яю, -яєш, недок., розм. 1》 Рухатися нерівно, похитуючись, звертаючи з боку на бік. || перен. Хитрувати, говорити неправду. 2》 чим. Махати, хитати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вихляти — див. хитати  Словник синонімів Вусика
4. вихляти — МАХА́ТИ (робити рухи, помахи чимось у повітрі; помахом подавати знак наблизитись, виконати якусь дію тощо), ВИХА́ТИ, ВІ́ЯТИ, МА́ЯТИ, ПОВІВА́ТИ розм., МОТА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. вихляти — ВИХЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., розм. 1. Рухатися нерівно, похитуючись, звертаючи з боку на бік. Авто несамовито неслося, вихляючи по мосту і за мостом (Ле, Клен. лист, 1960, 117); У шлюпі вирушала на гулянку весела компанія морячків..  Словник української мови в 11 томах