возичок
ВО́ЗИЧОК, чка, ч.
Зменш. до во́зик.
Не мав добрий чоловік Та із чого жити, Мусив собі возика купити: А возичок скрипу-рипу, А воличок лапу-лапу, А котичок няв-няв-няв (Олена Пчілка);
* Образно. Україна нагору тягне возичок надій (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)