відкатник

ВІДКА́ТНИК, а, ч., гірн.

Робітник, який займається відкочуванням (у 2 знач.); викатник.

Курбала .. дивився на вагонетки, що викочувалися з кліті, і йому стало легше. Він не глянув навіть на відкатника, боячись побачити в його очах переляк (Олесь Досвітній);

Відкатка навантажених вугіллям і порожніх вагонеток на поверхню виконувалася з використанням ручної та кінної тяги, а робітників, які зайняті виконанням цих операцій, почали називати відкатниками та коногонами (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. відкатник — відка́тник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. відкатник — -а, ч. Робітник, що здійснює відкочування (у 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відкатник — ВІДКА́ТНИК, а, ч. Робітник, що займається відкочуванням (у 2 знач.).  Словник української мови в 11 томах