відрадощі

ВІДРА́ДОЩІ, ів, мн., рідко.

Те саме, що відра́да 1.

Відрадощі жизні [життя], кому ви судились? (П. Куліш);

Молодощі, відрадощі! На серденьку своя воля... (Ганна Барвінок);

[Сирени:] Линьмо всі в Егейське море, Там потоне всяке горе У відрадощах буття! (М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Гете).

Значення в інших словниках

1. відрадощі — див. відрадність  Словник чужослів Павло Штепа
2. відрадощі — див. радість  Словник синонімів Вусика
3. відрадощі — ВІДРА́ДОЩІ, ів, мн., рідко. Те саме, що відра́да. Молодощі, відрадощі! На серденьку своя воля… (Барв., Опов.., 1902, 480); [Сирени:] Линьмо всі в Егейське море, Там потоне всяке горе У відрадощах буття! (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 302).  Словник української мови в 11 томах
4. відрадощі — Відрадощі, -щей ж. мн. = відрадість. Відрадощі жизні, кому ви судились? К. Дз. 135.  Словник української мови Грінченка