гигикання

ГИГИ́КАННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. гиги́кати.

Парубки запалили в Хрещатому Яру, над самою річкою, ще більше вогнище .. Знявся несамовитий вереск, і виляск, і басовите гигикання (І. Білик);

Ян подивився на Марка впритул і нервово гигикнув. Марко кивнув, неначе зрозумівши це гигикання (О. Ірванець);

“Жигулі”, як на біду, не заводилися. Хлопці зі свистом, гигиканням заходилися штовхати машину єдиною сільською дорогою (з газ.).

Значення в інших словниках

1. гигикання — гиги́кання іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. гигикання — -я, с., розм. Дія за знач. гигикати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гигикання — див. сміх  Словник синонімів Вусика
4. гигикання — Гиги́кання, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. гигикання — ГИГИ́КАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. гиги́кати.  Словник української мови в 11 томах