гномик
ГНО́МИК, а, ч.
Зменш.-пестл. до гном.
Звідси він [рибалка] здавався маленьким добрим дідуганом-гномиком, які майже в усіх казках виручають із біди велетнів (М. Руденко);
По мохах нечутно ходили гномики і ховали мед поезії у лісах (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)