голоногий
ГОЛОНО́ГИЙ, а, е, розм.
Який має голі, босі ноги.
Голоногі жертви помчали в Олешки, шукаючи ворогів, щоб одягнутися, та полохливих обивателів, щоб підгодуватися (Ю. Яновський);
Голоногі мадяри метушилися довкола худоби з довжелезними ґирлиґами, поганяли, кричали, а воли бовталися грудьми в болоті і не рухалися (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)