грамотійка

ГРАМОТІ́ЙКА, и, ж.

Жін. до грамоті́й.

[Конон:] Та знаємо, знаємо, що ти грамотійка (М. Кропивницький);

– Не тобі вчити! Яка грамотійка! Коли вона десять класів пройшла, то вже думає – цабе велике! (І. Волошин).

Значення в інших словниках

1. грамотійка — грамоті́йка іменник жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. грамотійка — -и, розм. Жін. до грамотій.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. грамотійка — ГРАМОТІ́ЙКА, и, ж., розм. Жін. до грамоті́й. [Конон:] Та знаємо, знаємо, що ти грамотійка (Кроп., III, 1959, 205); — Не тобі вчити! Яка грамотійка! Коли вона десять класів пройшла, то вже думає — цабе велике! (Вол., Дні.., 1958, 146).  Словник української мови в 11 томах