грамотійка
ГРАМОТІ́ЙКА, и, ж., розм. Жін. до грамоті́й.
[Конон:] Та знаємо, знаємо, що ти грамотійка (Кроп., III, 1959, 205);
— Не тобі вчити! Яка грамотійка! Коли вона десять класів пройшла, то вже думає — цабе велике! (Вол., Дні.., 1958, 146).
Словник української мови (СУМ-11)