гідно
ГІ́ДНО, присл.
Належним чином, як слід; достойно.
Треба, як той казав, дитину гідно охрестити (Б. Лепкий);
Гасан якось потемнів і зблід, але тримався гідно і невимушено (З. Тулуб);
В. Симоненко просто і гідно .. сказав про те, що всім стояло перед очима, але всі боялися побачити (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)