ковбасниця

КОВБА́СНИЦЯ, і, ж.

1. Жін. до ковба́сник 1.

Крізь двері зазирає якийсь пес, і ковбасниця зі щоками, що лисніють від жиру, гукає: – А пішов звідси, псино! (із журн.).

2. Пристрій для виготовлення ковбаси.

Продається майже нова ковбасниця на 1,5 кг м'яса. Лише два рази робили ковбасу (з мови реклами).

Значення в інших словниках

1. ковбасниця — ковба́сниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. ковбасниця — -і. Жін. до ковбасник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ковбасниця — КОВБА́СНИЦЯ, і, ж. Жін. до ковба́сник.  Словник української мови в 11 томах
4. ковбасниця — Ковбасниця, -ці ж. 1) Колбасница. 2) = ковбасянка. Вх. Лем. 426.  Словник української мови Грінченка