колодяччя
КОЛОДЯ́ЧЧЯ, я, с.
Збірн. до коло́да¹ 1.
Почувши шум гірської річки, він швидко повернув у той бік, іноді продираючись через зарості та перестрибуючи через колодяччя (із журн.);
* У порівн. Він стоїть, а кругом його розляглося сонне грище: п'яні чоловіки, жінки... все те мертвим сном спить, порозкидане, як колодяччя... (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)