колоризація

КОЛОРИЗА́ЦІЯ, ї, ж.

Технологія перетворення чорно-білого зображення в кольорове, застосовувана в кінематографі й фотографії.

Найпершою технологією колоризації стало ручне розфарбовування кіноплівки аніліновими фарбниками, яке застосовувалося в кінці ХІХ століття (з наук.-попул. літ.);

З удосконаленням комп'ютерних технологій робота з колоризації спростилася: студії стали розфарбовувати фільми, визначаючи колір кожного об'єкта в кадрі (із журн.).

Значення в інших словниках

1. колоризація — колориза́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. колоризація — -ї, ж. 1》 Надання кольору предметам або речовинам. 2》 Тонкий шар окисних сполук заліза на поверхні сталевих виробів для запобігання корозії виробів. 3》 Техніка мелодійного варіювання, яка отримала поширення в музиці 14-16 ст.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. колоризація — колориза́ція [від лат. color (coloris) – колір] 1. Надання кольору предметам або речовинам. 2. Тонкий шар окисних сполук заліза на поверхні сталевих виробів. Застосовують, щоб запобігти корозії виробів.  Словник іншомовних слів Мельничука