копання

КО́ПА́ННЯ¹, я, с.

Дія за знач. ко́па́ти.

У корфболі заборонено копання м'яча та вдаряння його кулаками (з наук.-попул. літ.).

КОПА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. копа́ти 1–3.

В неї зникла потреба писати янголів і квіти, а більше нічого (окрім хіба миття посуду, прибирання, копання городу) вона не вміє (В. Лис);

Він копав та копав [рів], не розгинаючись .. Вона також узялась до копання, але більше стояла та розглядалась (М. Коцюбинський);

Він похвалив за копання ставка (Ю. Яновський);

Війна почалася для нас не посвистом куль, не вибухами мін та снарядів, а нескінченними маршами, копанням траншей і окопів (А. Дімаров);

Хорунжий стояв під деревом і чекав на кінець копання ями, докурюючи нашвидку цигарку (О. Лисяк);

Михайло Ісайович мерщій пішов до кабінету: сьогодні треба переглянути хоч газети, бо завтра гаряча робота з копанням буряків (М. Івченко).

Значення в інших словниках

1. копання — копа́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. копання — -я, с. Дія за знач. копати 1-3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. копання — копання вул. залицяння до дівчини, жінки (ср, ст): Настоятель Кость Паньківський “копався” тоді до сестри д-ра Степана Федака, вже старшої панни Оси́пи Федаківної (з якою пізніше оженився). З приводу того “копання” приходив він часто доволі пізно по десятій годині ночі домів (Шухевич)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. копання — Копа́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. копання — КОПА́ННЯ, я, с. Дія за знач. копа́ти 1-3. Він копав та копав [рів], не розгинаючись.. Вона також узялась до копання, але більше стояла та розглядалась (Коцюб., І, 1955, 39); Він похвалив за копання ставка (Ю. Янов., Мир, 1956, 195); Колгоспники..  Словник української мови в 11 томах
6. копання — Копа́ння, -ня с. Копаніе.  Словник української мови Грінченка